Походження Тіамат глибоко вкорінене в міфології стародавньої Месопотамії, зокрема у вавилонській та шумерській традиціях. Тіамат – центральна фігура месопотамської міфології, відома в основному з вавилонського епосу про створення світу “Енума Еліш”, що датується ІІ тисячоліттям до нашої ери. Вона уособлює первісне море і є невід’ємною частиною оповіді про створення Всесвіту. Як первісна богиня, Тіамат втілює неприборкану силу океану та грубий хаос творіння. Її бояться і шанують, вона символізує як джерело життя, так і руйнівний потенціал природи. Міф про Тіамат зображує космічну боротьбу, протистояння хаосу й порядку, що призводить до формування Всесвіту.
Тіамат у міфі творіння “Енума Еліш”
Згідно з легендою, на початку не було нічого, окрім світу первісних вод, що кружляли в Хаосі, недиференційованому та безмежному. Потім води розділилися на прісні води Апсу і солоні води Тіамат, двох первісних божеств, яких традиційно зображують як чоловіка й жінку, першу божественну пару, батьків усіх богів і всього живого.
В “Енума Еліш” Тіамат уособлює безкрайні води первинного океану, які, змішуючись із прісними водами Апсу породжують Дух (Мумму, свідомість, первісний туман, що витав над водами), а потім і молодших богів, Лахму і Лахаму, які, в свою чергу, були батьками Аншара і Кішара (ототожнювалися з небом і землею). Молодші боги були дуже гучними і заважали спати Апсу, відволікаючи його від відпочинку.
Божественні брати збиралися разом,
Тривожили Тіамат, юрмилися тут і там.
Воістину, вони дратували Тіамат
Своїми веселощами в Обителі Неба.
Апсу не міг вгамувати їх крики,
А Тіамат, бачачи їх норов, дар мови втрачала.
Їхні діяння були огидні […].
Потворні були їхні манери; вони були нестерпні.
За порадою Мумму Апсу вирішив вбити їх, але Тіамат рішуче виступила проти цього плану. Вона попросила Апсу краще зміцнити дисципліну, аніж остаточно знищити молодих богів. Її материнські інстинкти не могли витримати, що її діти гинуть.
Розгнівалася, звернулася до чоловіка.
Вона волала в муці, розлючена, скорботна:
“Що? Ми знищимо тих, кого створили?
Так, вони не дають нам спокою, але будемо ж добрі до них!”
Молодші боги, дізнавшись про план Апсу, за допомогою магічного закляття вбили його. Могутній Нуддімуд (Ейя), бог землі і вод, зробив тіло Апсу своєю обителлю, поселившись в ньому разом з нареченою Дамкіною. Від їхнього союзу народився син Мардук, який був ще могутнішим за батька.
В обителі доль, в домівці фатуму,
Був породжений бог, з богів наймогутніший і наймудріший.
У серці Апсу був створений Мардук. […]
Велетнем височів він над богами, перевершуючи їх у всьому.
Коли Мардук грався з вітрами, створюючи бурі та смерчі, він знову тривожив спокій старих богів. Розлючені шумом, вони переконали Тіамат, що вона повинна помститися за смерть чоловіка. За їхньою порадою вона взяла собі іншого нареченого, бога Кінгу, і віддала йому командування над своєю новою армією – одинадцятьма жахливими чудовиськами, яких вона породила для участі у війні. Ці одинадцять чудовиськ уособлюють її одинадцять темних сил, які протистоять силам Світла. Тіамат також подарувала Кінґу Скрижалі Доль, міфічну емблему верховної влади над Всесвітом.
Молодші боги обрали Мардука своїм поборником і командиром війська, наділивши його силою чотирьох вітрів. У битві, що відбулася між світами, Мардук переміг Тіамат і розділив її плоть надвоє. З її розділеного тіла Мардук формує небо та землю, закладаючи основи космосу та стверджуючи свою верховну владу як нового правителя богів. Її заплакані очі стали джерелом річок, а груди – земними горами. Він забрав у Кінгу Скрижалі Доль і змусив богів, які стали на бік Тіамат, служити іншим богам. Зрештою, він убив Кінгу і з його крові Нудіммуд (Ейя) створив людство.
Етимологія імені
Етимологічно ім’я Тіамат відповідає таким термінам, як грецьке слово thalassa – “море”, семітське tehom – “безодня”, аккадські ti’amtum і tamtu – “море”, або шумерські ti і ama, що означають “життя” і “мати”. В “Енума Еліш” вона також відома під ім’ям «Умму-Хубур», що перекладається як «Мати всього сущого», підкреслюючи її роль прародительки всього життя. “Хубур” іноді відноситься до річки в підземному світі. Як Матір Творіння, Тіамат іноді ототожнюють з шумерською богинею Намму, володаркою первісного моря, яка дала життя Ан і Кі, небу і землі. Тіамат також пов’язана з поняттям безмежної глибини первісних вод. У месопотамській космології Тіамат символізує тонкий баланс між порядком і хаосом, а також циклічність існування.
Атрибути та символи Матері Творіння
Як богиню первісних вод, Тіамат часто зображували в жахливій, звірячій формі та уявляли як морського змія або дракона. Однак про її зовнішність не так багато відомо з самого міфу. Описи часто підкреслюють її лютий характер, що характеризується роззявленою пащею та страшним ревом.У цьому сенсі вона ототожнюється з морськими чудовиськами з інших міфологій.
Жахливі монструозні форми, що складалися з тваринних та звірячих частин, символізували первісний характер істот, народжених у темряві хаосу. Тіамат зображена як з антропоморфними, так і зі звірячими рисами, що символізує невпорядкованість первісної Темряви, безодню небуття. На барельєфі, знайденому в храмі Нініб у Німриді, що зображує її боротьбу з Мардуком, вона має тіло, голову і передні лапи лева, а також крила, хвіст і задні лапи орла. Шия і верхня частина тіла вкриті пір’ям або лускою.
Греки зображали її як жінку зі зміями замість ніг. Халдеї також описували Тіамат як дракона з чотирма ногами і крилами, з лускою по всьому тілу. На неоассирійській печатці 8 століття до н.е. Тіамат зображена як величезна змія з лускатою шкірою і головою, схожою на голову дракона.
Значення Тіамат
Тіамат, як втілення первісного хаосу, володіє неймовірною силою, що виходить за межі людського розуміння. Сама її присутність вселяє страх у серця як богів, так і смертних, представляючи неприборкану сутність світу природи. Вплив Тіамат виходить за межі фізичного царства, формуючи долю як богів, так і людей.
Первісна Богиня-Мати в месопотамських легендах – це “перша, хто народила богів Всесвіту”, “Мати всього”, самозароджуюча утроба, богиня без чоловіка, первинна матерія. Тіамат уособлює споконвічний неприборканий потенціал, з якого виникає світ. Вона – “утроба достатку”, родючі та запліднюючі води, які спонтанно створюють Все в Одному, Всесвіт в цілому. Тіамат символізує первісні хаотичні сили, які формують Всесвіт, неприборкану силу морів, постійно мінливу природу творіння, і божественний спадок, що передається з покоління в покоління. Її образ як первісного моря підкреслює ідею про те, що хаос є невід’ємною складовою творення. Перш ніж структурований світ може існувати, він повинен вийти зі стану безформності та потенціалу. Хаотична природа Тіамат символізує цю первинну творчу енергію, підкреслюючи, що порядок і структура виникають із взаємодії хаотичних сил.
Вона панувала над силами Творіння і володіла силою формувати долі, що символізує верховну владу над усім Всесвітом. В “Енума Еліш”, “коли з богів жоден не був народжений, і жоден не мав імені, і жодна доля не була призначена”, вона була першою силою Творіння, джерелом життя, джерелом усього руху та еволюції. Битва Тіамат з Мардуком та її остаточна поразка слугують каталізатором трансформації та встановлення порядку. Цей конфлікт підкреслює динамічний процес змін та еволюції космосу, взаємодію між хаосом і порядком, необхідний процес трансформації і творення.
Вона є Первинним Драконом Порожнечі, Єдиною Матір’ю, самодостатнім лоном. Як перше втілення Дракона Тіамат володіє всіма силами Первісної Матері. Вона може «змішувати» свої води з чоловічим принципом, щоб створити богів, але також може сама зачати чудовиськ і демонів, вириваючи їх зі своєї безмежної плоті, наділяючи їх божественними силами і підносячи над усіма іншими істотами. Роль Тіамат як могутньої і первісної богині підкреслює важливість жіночої сили в космічному порядку.
Однак, коли вона обернулася проти власних дітей, молодшого покоління богів, вона також стала силою руйнування, чудовиськом, що пожирає, вічно зяючою утробою і матір’ю мерзоти. Як мати, що народжує жахливих нащадків, і як могутній ворог, Тіамат втілює дуальні аспекти творення і руйнування. Вона уособлює все жахливе, брудне, огидне, є Матір’ю і Царицею всієї нечисті, демонів і чудовиськ. Вона – все те, що ховається за воротами ночі, за межами безпечних кордонів людського сприйняття. Вона проявляється через сни і кошмари, невідоме і несвідоме. Молодше покоління богів, однак, зазвичай представлене в людській подобі, щоб представляти зрозумілий світ, видимий і знайомий.
Інвокація Тіамат
Я Тіамат,
Мати Темряви –
Королева демонів і скверни земної,
Та, хто тримає Всесвіт у своїх звивистих обіймах,
Дракон Безодні.
Я – Перша, Прародителька, Та, хто Дала Життя Всьому Сущому.
Я – Умму-Хубур, Та, хто Утворила Все Суще.
Я – Таласса, первісне море.
Я – Техом, безодня.
Я вгорі і внизу.
Моя позачасова сутність – це душа світу.
Моя кров – це життєва сила кожної живої істоти.
Я поглинаю світло і вкриваю світ Завісою Ночі.
Я – Мати Чудовиськ і Потвор,
Скорпіонів, змій і могутніх драконів.
У моїй утробі народжується Вогонь Дракона,
Сила творення і руйнування,
Що давніша за час.
Я – землетрус і виверження вулкану,
Я цунамі й ураган.
Я оберігаю ключі від Нічної Сторони та Скрижалі Долі.
Я первинна й нескінченна.
Я підношу душу своїм вогненним диханням,
Щоб вона могла злетіти до зірок.
Я наділяю людину силою руйнування та творення,
Силою спалювати світи моїм полум’яним диханням
Та формувати їх наново з моєї плоті й крові.
Бо осяяння знаходять не у світлі, а у темряві.
Я – Мати Богів,
Та, хто живе в серці Безодні,
Де кожна думка, бажання і прагнення стають вічними.
Я – первісний океан всесвіту,
Та, хто існує поза часом і простором.
Я споглядаю вічність, де існує лише моя Воля.
Я – вічний вогонь, що горить у глибині кожного серця.
Я народжую і поглинаю.
Я – Дракон.
Я – Тіамат.
Заключення
Тіамат була вбита Мардуком у битві за новий космічний порядок, але вона продовжує дрімати під основами світу, готова прокинутися і піднятися, струсити і поглинути творіння богів і людських цивілізацій, бо вона – та, що народжує і поглинає все у вічному космічному циклі. Її плоть і кістки складають структуру світу, її кров тече в жилах усіх живих істот на землі, а її первісна свідомість живе в глибині людського розуму, відображаючи міф про Первісного Дракона в біологічній структурі людини і в рептильному походженні стовбура людського мозку.
Вона є Внутрішнім Драконом, Змієподібною Кундаліні, яка пробуджується і відкриває свідомість. Вона є силою, яку неможливо приборкати або замкнути в межах структурованого порядку. Її позачасова сутність безмежна. Утім Тіамат – це також і Зовнішній Дракон, страхітлива сила природи: гроза, виверження вулканів, урагани, торнадо й усі могутні та загрозливі природні явища, які людині ніколи не вдавалося приборкати. Її енергія утворює магнітне поле всієї планети і тече по містичних венах землі у формі «драконових ліній» або «лей-ліній», які вважаються зʼєднаннями точок сили, древніх вихорів космічної енергії, чакр землі.
Інші корисні статті по темі можна знайти за посиланням.
Щоб не пропустити наші новини і корисні статті, підписуйтесь на наш Instagram та Facebook.
© 2024 Dryade всі права захищено. Жодна частина цієї публікації не може бути використана або відтворена в будь-який спосіб, включаючи використання в Інтернеті, без письмового дозволу компанії ТОВ “Dryade Publishing”.
Бібліографія:
1. Енума Еліш
2. Asenath Mason “The Grimoire of Tiamat”
3. Асенат Мейсон “Книга Драконіанських ритуалів” / Переклад з англійської Ярослав Ляшин. – Київ: Dryade Publishing. 2024. – 352 стор.
4. Головна ілюстрація статті взята з книги Асенат Мейсон “The Grimoire of Tiamat”
