Походження Гекати
Богиня Геката входила до найважливіших божеств античного світу. Зародившись у темряві доісторичних часів, її культ зберігався протягом трьох тисячоліть. Є припущення, що культ богині існував спочатку у фракійців і вже перейшов до греків. Запозичення Гекати з найдавніших вірувань підтверджується і самим міфом її народження – вона дочка титанів, які передували владі олімпійських богів.
Геката – таємнича давньогрецька богиня, що була донькою титанів Персея та Астерії, і якій Зевс дарував правити долею землі та пустельного моря. Хоча в гомерівських поемах Геката не згадується, у працях Гесіода вона постає як велична постать, зоряна пишність космосу, шанована насамперед Зевсом та іншими богами, хоч і не входила до олімпійського пантеону.
Мати Гекати титаніда Астерія асоціювалася з нічним небом – не лише як покровителька астрології, а й як подателька пророчих снів. Очевидно, цей зв’язок з оракулами та сновидіннями Астерія передала своїй дочці у спадок.
Гекату шанували як богиню сновидінь і, зокрема, нічних кошмарів: на того, хто її образив, вона могла наслати жахливі сни, а того, хто догодив їй, – нагородити добрими сновидіннями.
Що ж до титана Персея, його ім’я зазвичай перекладається як “руйнівник” , але це слово вживалося й у значенні “перський” , що, вірогідно, було відсиланням до більш древнього походження богині.
Найдавнішим із нині відомих античних джерел, що має опис богині Гекати, є “Теогонія” Гесіода, датована VII століттям до н.е.:
Зевс, син Кроноса, шанував [Гекату] вище за всіх: він дав їй чудові дари – мати частку землі і безплідного моря, і з зоряного неба вона має частку в честі і шанується найбільше безсмертними богами. Бо навіть тепер, коли хто-небудь на землі шукає умилостивлення, здійснюючи за звичаєм чудові жертвопринесення, він волає до Гекати; і велика честь дуже легко залишається з тією людиною, чиї молитви богиня приймає з радістю, і вона дарує їй щастя.
Та велика сила, якою володіла Геката, ймовірно, була причиною того, що згодом вона була змішана і ототожнена з іншими божествами і, зрештою, стала містичною богинею.
Оскільки вона була ніби царицею всієї природи, ми знаходимо її, ототожнювану з Деметрою, Реєю. Гекату ототожнювали з низкою інших богинь, включно з Селеною (Місяцем), богинею моря Кратеїдою, богинею таврійських херсонців у Скіфії, колхійською німфою Персеєю, героїнею Іфігенією, фракійськими богинями Бендіс та Котіс, евбейською німфою Майрою, елевсинською німфою Даейрою та бойотською німфою Геркіною (Герциною). Про Гекату як про царицю ночі іноді говорили, що у своєму темному вигляді вона була богинею Місяця, як Артеміда – зростаючим місяцем, а Селена – повним. Будучи мисливицею і захисницею молодості, вона співвідносилася з Артемідою. І як богиня Місяця, вона вважається містичною Персефоною.
Фундамент ототожнень з Деметрою і Персефоною міститься в гомерівському гімні Деметрі. Згідно з цим гімном, Геката була, крім Геліоса, єдиним божеством, яке зі своєї печери спостерігало викрадення Персефони.
Спочатку в давньогрецькій міфології богиня не була негативним персонажем. Вона уособлювала архетип Богині-Матері і була відома як Геката Куротрофос “годувальниця дітей”, Геката Сотейра “рятівниця”. Пізніше, з розвитком культу Афродіти, Афіни, Діани та інших богинь, Геката відходить на задній план, опускається дедалі нижче у володіння Аїда, перетворюючись уже на одну з хтонічних богинь його царства та втілюючи собою жах ночі. Як цариця мертвих, вона управляє силами відродження.
Іпостасі Гекати в магії
З ім’ям Гекати пов’язували безліч епітетів, що описували різні ролі і якості, в яких вона виступала в той чи інший період.
Геката Ендонія (“дорожня”), Тріодітіс ([богиня] “трьох доріг”) була богинею рубежів, перехресть, володаркою всіх кордонів та перехідних періодів у людському житті.
Богиня асоціювалася з посвятними церемоніями античних містеріальних культів, зокрема знаменитих Елевсінських містерій. Тому і сьогодні до неї звертаються задля отримання ініціації у таємні знання. Богиня щедро обдаровує своїх шанувальників мудрістю, ясновидінням, магічними знаннями, зціленням, у тому числі від вроку та пристріту, здатністю бачити майбутнє. Як покровителька відьом, Геката допомагає у проведенні магічних обрядів, осягненні магічного мистецтва. Богиня нерідко асоціювалася з фессалійськими чаклунками, Медеєю та Цирцеєю (Кіркою) і, за переказами, навчала їх магічному ремеслу.
Крім того, вона шанувалася як захисниця, яка відвертає зло і виводить на вірний шлях. Згідно з переказами, богиня також дарувала смертним багатство, перемогу та мудрість, удачу мореплавцям та мисливцям. Геката Сотейра (“спасительниця”) опікувалася беззахисним і допомагала тим, хто до неї звертався: захищала жінок, які зазнали насильства, допомагала скривдженим повернути жіноче щастя і розібратися в любовних справах. Вона була єдина серед титанів, хто зберіг силу під владою Зевса, і її шанували всі безсмертні боги. Сила її безмежна, вона безстрашна і відома як та, що вказує шлях.
З факелом у руці вона супроводжувала Деметру у пошуках Персефони; і коли остання була знайдена, Геката залишилася з нею як її помічниця і супутниця. Таким чином, вона стає божеством нижнього світу (Геката Хтонія “земна”). Вона богиня очищення та спокутування. У цій якості вона описується як могутнє і грізне божество, що править душами померлих, яке вночі посилало з нижнього світу всіляких демонів та жахливих фантомів. За переказами, вони мешкали на перехрестях, на гробницях та біля крові вбитих. Сама вона теж бродить з душами мертвих, і про її наближення сповіщає виття супроводжуючих її собак. Покровителька світу мертвих супроводжувала душі покійників у нове місце, сприяючи їхньому переродженню. У цій іпостасі Геката була відома як Прополос (“супутниця”), Пропілея (“брамниця”, “хранителька воріт”). “Хранителька ключів” від підземного світу Геката Клідофора ухвалювала рішення про те, хто з померлих заслужив на блаженне посмертя.
Ряд епітетів, даних їй поетами, містять натяки на її жахливу зовнішність. Геката часто зображується або з трьома тілами, або з трьома головами (Триформіс, “трьохтіла”) зі зміями навколо плечей та шиї. Троїстий образ Гекати вказує на її владу над трьома світами: небом, морем та землею. Троїстість Гекати також і про зміни – зміни Місяця, зміни жіночого циклу, зміна віку людини (молодість, зрілість, старість), розуміння минулого, сьогодення та майбутнього.
Але той самий Місяць є Геката як символ її мінливих ликів і самої її сили, що залежить від лику. Бо сила її [Гекати] постає в трьох формах: як молодий Місяць вона вбрана в білі шати й золоті сандалі та тримає палаючі смолоскипи; кошик, що його вона несе, піднявшись високо, означає ріст злаків, підвладний зростанню її світла; повний же Місяць постає як богиня в мідних сандаліях.
Геката Пропілея (“брамниця”) була хранителькою міста, що відвертає зло від його стін і захищає його мешканців. Святилища їй влаштовували не лише при вході в міста та храми інших божеств, а й перед приватними будинками. Невелике святилище богині, встановлене перед дверима будинку або на перехресті, називалося «гекатейон». Маленькі статуї чи символічні зображення Гекати були дуже численні, особливо у Афінах. Люди зверталися до таких Гекатеїв як до оракулів.
Атрибути богині Гекати
У скульптурі Геката часто зображувалася в потрійному вигляді як богиня перехресть. Незмінні атрибути богині – місячний серп, смолоскипи, ключі, кинджал і батіг.
Місячний серп триєдиної богині символізує як материнський, захисний аспект Гекати Сотейри (“захисниці”), Гекати Куротрофос (“годувальниці дітей”), так і заступництво магії, містики та сновидінь, що безпосередньо пов’язані з архетипом Місяця.
Геката Дадофора (“факелоносиця”), або Геката Фосфора (“світлоносна”) зазвичай зображувалася на грецьких вазах у вигляді жінки, що тримає два факели. Смолоскипи освітлюють дорогу тим, хто йде, і проливають світло на правду, прибираючи страх невідомості.
З пояса богині звисають кинджал – символ вселенської справедливості та відплати, і батіг – як символ приборкання власних вад і пристрастей. Батіг також символізує пуповину відродження та оновлення. Його мотузка суть лінія оновлення, коли ситуації перебувають у стагнації.
Геката Клідофора (“берегиня ключів”) завжди тримає при собі ключі, які символізують не тільки вхід у світ мертвих, а й той факт, що богиня відкриває межі й таємні знання. Завдяки ключам від підземного світу вона розкриває таємниці окультних знань і потойбічного життя. Варто лише шукати, і відповіді будуть сказані.
Священні тварини Гекати
Свита Гекати була численною. Її обов’язково супроводжували чорні пекельні пси, вона ходила світом в оточенні трьох полчищ мертвих духів. В “Аргонавтиці” Геката Триформіс постає у вигляді коня, собаки і змії. Сер Г. У. Кокс (1827-1902) пов’язує Коня з повним місяцем, Змію – зі зростаючим Місяцем, а Собаку – зі спадаючим Місяцем.
Собаки пов’язані з Гекатою дуже тісно: вони – її супутники, вісники та жертовні тварини. Собака в Стародавній Греції насамперед асоціювався з невпокоєним духом померлого. Собаки також асоціювалися з Гекатою через зв’язок з межами, які вони охороняли. Згідно з давнім міфом, собакою, що супроводжувала богиню, була троянська цариця Гекуба, яка стрибнула в море після падіння Трої і була перетворена богинею. Відомо, що чорних собак і в тому числі цуценят приносили в жертву богині на перехрестях. Багато авторів згадують про те, що гавкіт собак сповіщає про пришестя Гекати і служить добрим знаком для тих, хто закликає її на допомогу.
У свиті Гекати був також тхір (ласка). Тхір був повитухою цариці Алкмени Галантидою, яку на покарання за обман перетворили на ласку. Геката зглянулася над нею і прийняла себе.
Геката часто зображувалась “обперезаною зміями”. “Увінчавши дубовим листям главу / І плетінням з отруйних змій” (Софокл, “Зіллєкопи”). Досі немає єдиної думки щодо їхнього символізму, але вважається, що вони уособлюють жіноче начало і мудрість, яку дарує богиня своїм шанувальникам.
Геката також використовує мудру сову як свого посланця і покладається на вербу як на джерело життєвих сил.
Обряди Гекати
Найбільша група заклинань з грецьких магічних папірусів, у яких згадується Геката, відноситься до любовної магії. У Стародавній Греції до любовної магії зверталися з різними цілями: щоб прив’язати до себе чи покарати невірного коханого; розірвати любовні стосунки між іншими людьми та відібрати чужого партнера; щоб зробити себе чарівно привабливим для представників протилежної статі.
Богиня може захистити не лише від магічного впливу, а й від загального негативу у звичайному житті. У стародавніх манускриптах знаходимо також тексти ритуалів, іменованих “Броня Гекати”. Крім того, Геката допомагає вчинити правосуддя і повернути зло людині, яка його створила.
Згідно з переконанням, богиня Геката оберігає і спрямовує людину, якій вдалося отримати її заступництво. До богині також можна звертати прохання про допомогу у досягненні мети, дотримуючись при цьому певної аскези.
Оскільки Геката шанувалася, у тому числі, і як богиня сновидінь, до неї вдаються по отримання відповідей уві сні, як до подательки віщих снів.
Геката також часто асоціюється з рослинами, так чи інакше пов’язаними зі смертю, – отруйними травами, а також з рослинами, що символічно використовувалися в похоронних обрядах. Згідно з давніми манускриптами, Медея і Цирцея були особливо обізнані в магії трав, зілля та отрут, і отримали свої знання в цій області від самої Гекати. Серед рослин, що співвідносяться з богинею, виділяють аконіт, чорне дерево, часник, мандрагору, дуб, шафран та тис.
Робота з богинею може бути такою ж різноманітною, як і її здібності. Вважається, що найбільш плідні практики Гекати – очищення та зцілення, робота зі снами. Ефективність ритуалів залежить від індивідуальної співналаштованості мага з каналом богині, а також здатність відчути та провести через себе її вібрації.
Оскільки за три тисячоліття свого існування богиня пережила кілька витків різного сприйняття та позиціонування, її сучасний образ трансформувався і значною мірою відрізняється від античного. Тому, працюючи з Гекатою, важливо враховувати всі її образи та іпостасі.
У сучасній практиці можна умовно виділити три основні напрямки практичної взаємодії з Гекатою:
- Шлях Землі (Геката Пропілея) – робота з травами і отрутами, цілительство.
- Шлях Місяця (Геката Ніктофлога) – “морочна” і любовна магія.
- Шлях Женця (Геката Хтонія) – робота зі світом мертвих.
Працюючи з будь-яким одним із цих шляхів, практик також має допуск і до всіх інших напрямків.
Символ Гекати
Печать Гекати – символічне зображення, що уособлює богиню. Строфалос – один із найдавніших символів Гекати, згаданий у текстах, пов’язаних із “Халдейськими оракулами”. Являє собою коло, у центрі якого – лабіринт із трьох доріг, що зміїться. У центрі лабіринту – чорне полум’я. Ці образи походять від таких епітетів Гекати: Пюрібуле – “Вогняна думка”, Ліпароплокаме – “Сплетена з сяйва”, Меланеймон – “Покрита чорним”.
Шанування і дари Гекаті
Поклоніння Гекаті поширилося на південь з її споконвічної фракійської батьківщини та збереглося в класичну епоху як у вигляді усамітнених вечерь Гекати, так і у вигляді публічних жертвоприношень з медом, ягнятами, собаками, а інколи й рабами-людьми. Стародавні греки боялися цю богиню, тому задобрювали її всілякими способами. Культ богині включав у себе підношення їжі на перехрестях, дорожніх розв’язках і будь-яких інших кордонах або порогах, відомі як “вечеря Гекати”. Найчастіше дарами виступали молоко, мед, яйця, риба, коржі або курячі серця. За однією з версій, ці підношення залишали для того, щоб утихомирити неспокійних духів перехресть, здатних нашкодити мандрівникам; за іншою – для того, щоб умилостивити богиню і заручитися її прихильністю. Також висловлювалося припущення, що трапези Гекати були свого роду милостинею.
Дари богині приносили щомісяця у ніч на молодик. Вони були приурочені до тієї самої ночі, коли Геката, як місячна богиня, поверталася з підземного царства.
В “Аргонавтиці” Ясон задобрює Гекату в ритуалі, приписаному Медеєю, її жрицею: скупавшись опівночі в потоці проточної води та одягнувши темний одяг, Ясон мав вирити круглу яму та перерізати в ній горлянку вівці, принести її в жертву, а потім спалити цілком на вогнищі поруч із ямою. Ясон мав підсолодити жертву узливанням меду, а потім піти з цього місця, не озираючись, навіть якщо почує звук кроків або гавкіт собак.
У сучасній практиці як дар Гекаті традиційно також прийнято годувати бездомних собак у день богині – у 29 місячну добу.
Геката в астрології
Астероїд Геката (астероїд №100) є малим астрологічним астероїдом, який був відкритий і названий на честь богині 11 липня 1868 року. Він визначає наші внутрішні відчуття – жіночі способи пізнання, інтуїтивну мудрість. Геката іноді важливий під час пологів або у зв’язку з ними, а також може показати, яку мудрість набувають на різних життєвих етапах. Цей астероїд показує, де розташована наша найглибша довіра до себе, яку можна розвинути. Він демонструє, чому ми часто боїмося поглянути на своє “тіньове Я” (у цьому випадку – на свою силу). Геката нагадує нам, що наш найбільший страх… це не наша нікчемність, а наша велич.
Розглядаючи її положення в натальній карті, ми можемо побачити, у якому астрологічному знаку і в якому домі вона перебуває. Знак, у якому перебуває Геката, визначає, що нам потрібно робити, щоб розпізнати свій життєвий шлях; натальний дім, у якому перебуває Геката, може показати, куди нам потрібно рухатися, щоб знайти ті частини себе, які було втрачено. Аналізуючи характер знака, у якому вона перебуває, а також положення в домі й аспекти з основними планетами септенера, можна робити висновки про ті глобальні завдання, які стоять перед нами в житті, та наявні ресурси для їхнього розв’язання.
Працюючи з енергіями Богині, варто також відстежувати переміщення і положення астероїда на небесній карті в цей момент часу, щоб отримати для себе додаткові підказки і відповіді. Коли ви дізнаєтеся, хто така Геката, і що вона має сказати вам у цей момент, ви відкриєте для себе величезне джерело інформації, про яку ви навіть не підозрювали.
Активація цього астероїда найкраще виражається в аспектах, або натальних, або в синастрії з планетою/астероїдом іншої людини. Аспекти до Гекати в загальному взаємозв’язку такі:
- Планети у квадратурі або опозиції до Гекати, як правило, вказують на самітницький спосіб життя людини, небажання обзаводитися сім’єю.
- З’єднання Гекати однієї людини з планетою в карті іншої приносить відчуття підтримки і наставництва, особливо у важкі або темні часи їхнього життя.
- Геката в опозиції до планет може вказувати на ситуацію, коли протилежності притягуються; кохана людина функціонує як опора.
У психіці Геката уособлює межі між свідомим і несвідомим. Своїми смолоскипами вона проливає світло на наші власні тіні і пробуджує наших власних демонів, щоб ми могли їх ясно бачити і взаємодіяти з ними. Як богиня перехресть і переходів, Геката в астрології пов’язана з нашими власними перехідними періодами. Геката може допомогти нам побачити наш справжній вибір. Вона відкриває те, що колись було приховано і, можливо, те, що ми боялися побачити. Геката не дозволить нам довго залишатися в темряві. Вона поруч, коли двері за нами зачинилися, а двері попереду ще не відчинилися. Вона – межа між тим, що було, тим, що є і тим, що буде. Вона – смерть і відродження. Маючи спорідненість із Місяцем, імовірно, вона також уособлює безумство, яке виникає, коли ми намагаємося ігнорувати наші інстинктивні та емоційні реакції. Через самопізнання та внутрішню мудрість ми повертаємося до власного світла. Геката вчить нас, що справжня магія лежить всередині нас.
Практики інвокації Гекати
Велика Богиня надихала багатьох діячів мистецтв, починаючи від Овідія, Платона, Шекспіра до ексцентричного мага й окультиста ХХ століття Алістера Кроулі. Її образ став натхненням для багатьох художників, поетів і мислителів. Досліджуючи твори мистецтва, присвячені Гекаті, можна помітити, що в них укладена глибока мудрість, яка надає їм величезної сили, коли їх використовують як частину ритуалу або для створення ритуальної містерії, оскільки в них часто присутня структура життя, смерті та відродження. Нижче наведені приклади віршів, які найяскравіше, на наш погляд, описують Гекату і розкривають її глибинну різноманітну силу. Їх можна розглядати як присвятні, а сила ритму вірша в поєднанні з енергією та наміром ритуалу може виявитися справді потужним інструментом. Можна переосмислити й адаптувати вірші для власних творів або просто взяти уривки, що вже функціонують як заклинання, та використати їх у своїй Роботі Мистецтва.
Алістер Кроулі “Ода Гекаті”
Пітьма трояка! О, похмура велич! Незаймана зоря, прихована від смертних! О, грізная мисливице! О, демон, Що владарює над утратившими царство! О, лиск і гіркота розпещених грудей! Соски твої налиті кров'ю! Сховавшися від ніжної весни, Несу тобі жертовний дар Туди, де сяє мертвим світлом твій вівтар. Ось ці дари: чорна собака; Квітка нічна, Що вирощена в сутінках і зірвана у мраці, Під Місяцем, що тане, Опівночі, без марення світанку; І чорний агнець цей, З пітьми мертвого лона що вродився. Прийми дари, богиня, і почуй, Як будить пісню з-під Землі Жрець вірний, що тобі вклонився.
На цьому березі, над Океаном, Де полоса припливу розтинає Дорогу тьми, стікає що в безодню, Прилину невимовним поцілунком До тайни вищої твого бажання І полум'я у темряві я розпалю, Коли зберуться всі разом в кругу До ліри моєї слухняні Стриги люті та зграї твоїх упирів. Коли мене обступлять привиди І навкруги піде Під звуки гробового співу Бесплотний хоровод, Примари боязко обличчя приховають Переді мною, Серед могил похмурих та безвісних Я принесу жахливий цей оброк Тобі, о страх земний, підземний рок І бич небесний!
Виття вовків твоїх я чую! Я чую Гарчання псів - твого страшного почту, З яким прийдеш ти з серця бурі; Імла росте навколо тебе швидше, Ніж образ твій із ночі проступає. Та видимі одному лиш мені, Очі твої сяють в пітьмі І бліда маска твого лиця, Що ласки інної не знала, окрім губ мерця. О, згуба всесвіту ти! о, богиня! Один лиш я Серед живих звертаюся до тебе нині! Від забуття, Що ти даєш, я не прокинуся навіки! Прийди до мене! і нехай струмують ріки До твоїх ніг: і сонний та повільний Хай ллється струм з відкритих моїх жил Під поглядом, що лиш заворожив Мій дух невинний!
Максиміліан Волошин “LUNARIA”
1 Жемчужина небесной тишины На звездном дне овьюженной лагуны! В твоих лучах все лица бледно-юны, В тебя цветы дурмана влюблены. Тоской любви в сердцах повторены Твоих лучей тоскующие струны, И прежних лет волнующие луны В узоры снов навеки вплетены... Твой влажный свет и матовые тени, Ложась на стены, на пол, на ступени, Дают камням оттенок бирюзы. Платана лист на них еще зубчатой И тоньше прядь изогнутой лозы... Лампада снов, владычица зачатий! 2 Лампада снов! Владычица зачатий! Светильник душ! Таинница мечты! Узывная, изменчивая — ты С невинности снимаешь воск печатей, Внушаешь дрожь лобзаний и объятий, Томишь тела сознаньем красоты И к юноше нисходишь с высоты Селеною, закутанной в гиматий. От ласк твоих стихает гнев морей, Богиня мглы и вечного молчанья, А в недрах недр рождаешь ты качанья. Вздуваешь воды, чрева матерей, И пояса развязываешь платий, Кристалл любви! Алтарь ночных заклятий! 3 Кристалл любви! Алтарь ночных заклятий! Хрустальный ключ певучих медных сфер! На твой ущерб выхолят из пещер, Одна другой страшнее и косматей, Стада Эмпуз; поют псалмы проклятий, И душат псов, цедя их кровь в кратер, Глаза у кошек, пятна у пантер Становятся длиннее и крылатей. Плоть призраков есть ткань твоих лучей, Ты точишь камни, глину кирпичей; Козел и конь, ягнята и собаки Ночных мастей тебе посвящены. Бродя в вине, ты дремлешь в черном маке, Царица вод! Любовница волны! 4 Царица вод! Любовница волны! Изгнанница в опаловой короне, Цветок цветов! Небесный образ Иони! Твоим рожденьем женщины больны... Но не любить тебя мы не вольны; Стада медуз томятся в мутном лоне И океана пенистые кони Бегут к земле и лижут валуны. И глубиной таинственных извивов Качания приливов и отливов Внутри меня тобой повторены. К тебе растут кораллы темной боли, И тянут стебли водоросли воли С какой тоской из влажной глубины! 5 С какой тоской из влажной глубины Все смертное, усталое, больное, Ползучее, сочащееся в гное, Пахучее, как соки белены, Как опиум волнующее сны, Все женское, текучее, земное, Все темное, все злое, все страстное, Чему тела людей обречены, — Слепая боль поднятой плутом нови, Удушливые испаренья крови, Весь Океан, плененный в руслах жил, Весь мутный ил задушенных приятии, Все, чем я жил, но что я не изжил — К тебе растут сквозь мглу моих распятий.
6 К тебе растут сквозь мглу моих распятий Цветы глубин. Ты затеплила страсть В божнице тел. Дух отдала во власть Безумью плоти. Круг сестер и братии Разъяла в станы двух враждебных ратей. Даров твоих приемлет каждый часть... О, дай и мне к ногам твоим припасть! Чем дух сильней, тем глубже боль и сжатей.. Вот из-за скал кривится лунный рог, Спускаясь вниз, алея, багровея... Двурогая! Трехликая! Афея! С кладбищ земли, с распутий трех дорог Дым черных жертв восходит на закате — К Диане бледной, к яростной Гекате! 7 К Диане бледной, к яростной Гекате Я простираю руки и мольбы: Я так устал от гнева и борьбы — Яви свой лик на мертвенном агате! И ты идешь, багровая, в раскате Подземных гроз, ступая на гробы, Треглавая, держа ключи судьбы, Два факела, кинжалы и печати. Из глаз твоих лучатся смерть и мрак, На перекрестках слышен вой собак, И на могильниках дымят лампады. И пробуждаются в озерах глубины, Точа в ночи пурпуровые яды, Змеиные, непрожитые сны. 8 Змеиные, непрожитые сны. Волнуют нас тоской глухой тревоги. Словами змия; «Станете, как боги!» Сердца людей извечно прожжены. Тавром греха мы были клеймлены Крылатым стражем, бдящим на пороге. И нам, с тех пор бродящим без дороги, Сопутствует клеймленный лик Луны. Века веков над нами тяготело Всетемное и всестрастное тело Планеты, сорванной с алмазного венца. Но тусклый свет глубоких язв и ссадин Со дна небес глядящего лица И сладостен и жутко безотраден. 9 И сладостен и жутко безотраден Безумный сон зияющих долин. Я был на дне базальтовых теснин. В провал небес (о, как он емко-жаден!) Срывался ливень звездных виноградин, И солнца диск, вступая в свой притин, Был над столпами пламенных вершин, Крылатый и расплесканный — громаден. Ни сумрака, ни воздуха, ни вод — Лишь острый блеск гранитов, сланцев, шпатов. Ни шлейфы зорь, ни веера закатов Не озаряют черный небосвод, — Неистово порывист и нескладен Алмазный бред морщин твоих и впадин. 10 Алмазный бред морщин твоих и впадин Томит и жжет. Неумолимо жестк Рисунок скал, базальтов черный лоск, Строенье арок, стрелок, перекладин. Вязь рудных жил, как ленты пестрых гадин, Наплывы лавы бурые, как воск, И даль равнин, как обнаженный мозг... Трехдневный полдень твой кошмарно-страден Пузырчатые осыпи огня Сверкают в нимбе яростного дня, А по ночам над кратером Гиппарха Бдит «Volva» — неподвижная звезда, И отливает пепельно-неярко Твоих морей блестящая слюда.
11 Твоих морей блестящая слюда Хранит следы борьбы и исступлений, Застывших мук, безумных дерзновений, Двойные знаки пламени и льда. Здесь рухнул смерч вселенских «Нет» и «Да». От моря Бурь до Озера Видений, От призрачных полярных взгромождений, Не видевших заката никогда, До темных цирков Mare Tenebrarum — Ты вся порыв, застывший в гневе яром. И страшный шрам на кряже Лунных Альп Оставила небесная секира. Ты, как Земля, с которой сорван скальп, — Лик Ужаса в бесстрастности эфира! 12 Лик Ужаса в бесстрастности эфира — Вне времени, вне памяти, вне мер! Ты кладбище немыслимых Химер, Ты иверень разбитого Потира. Зане из сонма ангельского клира На Бога Сил, Творца бездушных сфер, Восстал в веках Денница-Люцифер, Мятежный князь Зенита и Надира. Ваяя смертью глыбы бытия Из статуй плоти огненное «Я» В нас высек он; дал крылья мысли пленной, Но в бездну бездн был свергнут навсегда. И остов недосозданной вселенной — Ты вопль тоски, застывший глыбой льда. 13 Ты вопль тоски, застывший глыбой льда! Сплетенье гнева, гордости и боли, Бескрылый взмах одной безмерной воли, Средь судорог погасшая звезда. На духов воль надетая узда, Грааль борьбы с причастьем горькой соли. Голгофой душ пребудешь ты, доколе Земных времен не канет череда. Умершие, познайте слово Ада; «Я разлагаю с медленностью яда Тела в земле, а души на луне». Вокруг земли чертя круги вампира, И токи жизни пьющая во сне — Ты жадный труп отвергнутого мира! 14 Ты жадный труп отвергнутого мира, К живой земле прикованный судьбой. Мы, связанные бунтом и борьбой, С вином приемлем соль и с пеплом миро. Но в день Суда единая порфира Оденет нас — владычицу с рабой. И пленных солнц рассыпется прибой У бледных ног Иошуа Бен-Пандира. Но тесно нам венчальное кольцо: К нам обратив тоски своей лицо, Ты смотришь прочь неведомым нам ликом, И пред тобой, — пред Тайной глубины, Склоняюсь я в молчании великом, Жемчужина небесной тишины! 15 Жемчужина небесной тишины, Лампада снов, владычица зачатий, Кристалл любви, алтарь ночных заклятий, Царица вод, любовница волны. С какой тоской из влажной глубины К тебе растут сквозь мглу моих распятий, К Диане бледной, к яростной Гекате Змеиные, непрожитые сны. И сладостен, и жутко-безотраден Алмазный бред морщин твоих и впадин, Твоих морей блестящая слюда — Лик Ужаса в бесстрастности эфира, Ты вопль тоски, застывший глыбой льда, Ты жадный труп отвергнутого мира! 1913
______________
Детальніше про магічні практики та корисна практична інформація – в розділі.
Щоб не пропустити наші новини і корисні статті, підписуйтесь на наш Instagram та Facebook.
© 2023 Dryade всі права захищено. Жодна частина цієї публікації не може бути використана або відтворена в будь-який спосіб, включаючи використання в Інтернеті, без письмового дозволу компанії ТОВ “Dryade Publishing”.
